Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Оллор, народ! Сегодня хочу поделиться с вами жутким крашем, который случился со мной недавно. Изначально все началось с того, что я решила купить закладки, замочить стаф и прокатить медленный героин.
Мне дали координаты дилера, который обещал мне качественный крэк. Не долго думая, я отправилась на встречу с ним в подворотне, чтобы сделать свою маленькую закладку. Встретились мы в самом темном углу, где никто не смог бы нас застукать.
Так вот, рука дрожащая, я достаю деньги, и мы начинаем делиться дутым крэком. Но тут меня посетило странное чувство, будто что-то не так. Но, честно говоря, это было мало кого волнует - я уже слишком сильно заболела гречкой и не думала о последствиях.
Как только я сделала свою первую закладку, на меня напала овердохуя сильная волна эйфории. Это было что-то невероятное! Я чувствовала себя так, словно парила в облаках! Каждая клеточка моего тела пронизывалась прекрасными ощущениями.
Но, конечно же, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Когда хай ушел, пришло время для очередной прущей трубки. Но вот беда - у меня не оказалось ни крэка, ни даже малака! Я осталась без своего "огня", а это был настоящий краш для меня.
Я начала паниковать, искать по всем подворотням и перекопывать каждый карман, в надежде найти хоть что-то. Но все было тщетно - я все просрала.
Криста сказала, что у нее есть еще, но она не подарит, а только продаст мне. Я была безнадежно обессилена. Но я собрала все силы в кулак и просила ее продать мне пару граммов. Как только я достала деньги, она мне их вырвала и сказала, что таким как я не место в ее мире.
Возвращаясь домой пустой сумкой и слезами на глазах, я осознавала, что моя жизнь совсем не такая, какая она была раньше. Теперь я понимала, что это никогда не было моей жизнью на самом деле.
С тех пор прошло несколько недель. Я сидела в отместку и думала о прошлом. Это крепко захватывает и не отпускает. А моя история - лучшее доказательство тому. ЗаДРоЖау НаРкоМАН!